ВЧИТЕЛЬ- ДЕФЕКТОЛОГ :  

• Купуйте та пропонуйте дитині іграшки, які збираються-розбираються з кількох деталей (при освоєнні їх дитиною - збільшуйте кількість частин та зменшуйте розмір деталей). Розвиток м'язів руки, її дрібної моторики впливає на розвиток мовлення. 
• Не заперечуйте проти бажання малюка долучитися до роботи, яку виконують  дорослі. Надайте йому можливість виконувати посильну дію. Спільна діяльність активізує мовленнєві можливості малюка, розширює лексичне багатство, дозволяє орієнтуватися у світі дорослих проблем і речей, розширює межі розуміння мовлення дорослого.
• Як і на першому році життя, уникайте занадто розширених, громіздких речень,наповнених великою кількістю незрозумілих слів. Коли таке слово одне, то малюк його помітить, виділить, запитає, що воно значить. Якщо ж і не запитає, то загальний зрозумілий контекст допоможе йому додумати смислове навантаження, а вам - його уточнити. 
• Взаємодіючи з дитиною, зважайте на те, що відомі та звичні для вас речі, слова можуть бути "чужими" для дитини, тому коментуйте все, з чим діє дитина, що бачить, як ви до того ставитеся, яка перспектива вашої діяльності, якими способами досягаєте мети. Називайте також свої дії, речі, з якими працюєте, наприклад: "Я наллю тобі молока у чашку. І собі наллю молока. І кішці наллю у блюдце молока. Молоко тепле, пахне (нюхає). А-а-а. Ось печиво. Покладу його на тарілку. Будемо їсти печиво і пити молоко".
• Перегляньте, які іграшки є у вашої дитини. Певне, вже немало подарованих або тих, що залишилися у спадок від старших дітей. Справа не в кількості. Вже визначилась улюблена іграшка? Якщо це, наприклад, ведмедик чи лялька, то дидактичний простір її застосування дуже широкий: з нею разом можна, коментуючи, виконувати всі режимні процеси, їй можна пояснювати необхідні малознайомі речі в довкіллі, з нею можна виконувати доручення тощо. Дитина залюбки ще не один рік виконуватиме роль турботливого дорослого. Крім улюбленої, має бути ще кілька яскравих, рухливих, заводних, виразних, озвучених, які між собою різняться функцією, розміром, кольором. Необхідні дві-три однотипні, що дасть змогу розвивати узагальнюючі поняття та зберегти їхню функціональність.

Наприклад: велика громіздка машина для перевезення вантажів (інших іграшок), яка знаходиться вдома, інша машина, яку можна брати на вулицю, тягти за мотузку та гратися нею у піску, найменша - поміститься в кишеню і не викличе заперечень мами, навіть якщо збираємося іти в гості чи до лікаря. Якщо ж у вас набагато більше іграшок, - тримайте їх у "запасниках", через деякий час замінюйте ті, що набридли і не викликають у дитини цікавості. Та нічого не викидайте: через деякий час зустріч з ними, як з приємними старими знайомими, здивує, звеселить, захопить дитину. 

• Як і на першому році життя, зважайте на доцільність спеціально організованих чи спонтанно використаних життєвих ситуацій для реалізації мети щодо розвитку мовлення дитини. Ці ситуації, як ви правильно здогадалися, матимуть умовну назву ігор-занять, ігор-забав і продовжуватимуться приблизно 5 хв. Цей час умовний, бо тривалість може коливатися у бік зменшення чи збільшення, залежно від інтересу дитини, бажання, обставин.
• Надзвичайно активно та кумедно дитина наслідує дорослих, що викликає захоплення, розчулення, здивування, ніяковість. Поспостерігайте, будь ласка, за собою, адже це ваші жести, інтонаційні забарвлення, слова, фрази, які були, можливо, й не дитині адресовані. Вона може використати чужу репліку як цитату, відтворити її в аналогічній мовленнєвій ситуації, використати як реакцію на підходящий мовленнєвий контекст або й без явного приводу. Чи все, що наслідує малюк, вам подобається? Якщо ні, то не будьте першоджерелом, негативним прикладом, який він неодмінно репродукує. 
• Звертайте увагу на все, що оточує дитину в кімнаті, на вулиці, в інших місцях тимчасового перебування. Змістовними короткими фразами назвіть, поясніть те, що привернуло увагу дитини, або з чим вона діє.
•     Не обмежуйте коло людей, з якими спілкується ваша дитина. Збільшення їхньої  кількості стимулює різнопланову мовленнєву та не мовленнєву активність дитини, уміння розподіляти всіх на рідних і чужих, знайомих і незнайомих. Чим ширше
  коло спілкування, тим вільніше почуватиметься малюк поза сім'єю, не буде ніяковіти, тривожитися, страхатися, плакати при появі малознайомих людей, при необхідності тимчасово побути в їхньому товаристві чи вступити в розмову. 
• Дитина потребує визнання своїх мовленнєвих успіхів та схвалення їх усмішкою,дотиком, прогладжуванням, обіймами, оплесками, приємними словами. Не скупіться на таку приємність.

•  Всіляко підтримуйте спілкування з дитиною. Не демонструйте своєї втоми, байдужості, не дозволяйте собі знехотя відповідати дитині. Проявляйте готовність і радість з нагоди спілкування, заохочуйте до цього інших. Ваші зусилля працюватимуть на розвиток бажання дитини звертатися до людей зі словом, чи невербальним мовленням. Інколи діти своєрідно звертаються до дорослих чи однолітків: смикають за одяг, тягнуть за руку, повертають їхню голову в потрібний собі бік, плескають по плечу тощо. В цій ситуації будьте перекладачем, приязно озвучте можливі бажання дитини і, не залежно від того, який активний запас слів має дитина, спровокуйте її, по можливості, до мовленнєвої активності. 
• Потурбуйтеся про обладнання дитячої кімнати. Доречними будуть картини з зображенням доступних розумінню дитини предметів, дій персонажів. Вони ж будуть основою для мовленнєвого спілкування, опису зображеного, знаходження аналогії в довкіллі.

Розмістіть картини на рівні очей дитини, що покращить доступність сприймання, стимулює їх розглядання.

• Розмовляти з дитиною,уподібнюватись йому,називаючи його на ім’я.

• Проговорювати свої дії.

• Пояснювати те,що відбувається навколо дитини.

• Впродовж всього дня гратися з дитиною в різноманітні ігри.

• Задавати запитання і давати дитині час знайти відповіді самому.

• Створити середовище,яке буде відповідати віковим потребам дитини.

Терміни появи першого слова мають великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на виникнення першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи вашої дитини порівнюються з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й меншого на кілька місяців. То не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він - інший...

 Процес появи першого слова, фрази - індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним різні. Є приклади, коли дитина ще до року промовляє більше десяти слів. Інші приклади: на третьому році життя - жодного слова. Це на тлі нормального інтелектуального зокрема та психічного розвитку взагалі. Тому не поспішайте зопалу встановлювати нищівний діагноз і не дозволяйте цього робити іншим"спеціалістам".

За даними наукових досліджень, мінімальний словник дітей віком 1 рік 3 міс. становив 4 слова, а максимальний – 232.  Всі діти нормально розвивалися.

У 2-3 роки, коли дитина не промовляє жодного слова - намагайтеся їй допомогти. Це неможливо без визначення причин тривалого мовчання та способів їх подолання. Придивіться до дитини, їй третій рік і ви весь цей час були поруч. Яка з цих причин, на вашу думку, не дозволяє дитині заговорити?

Причини запізнілої появи мовлення

• Великий арсенал іграшок, який постійно поповнюється, захоплює дитину. Вона задовольняється маніпулюванням з іграшками, предметами, емоційно реагує на дії з ними, проявляючи звукову активність. Задовольняються і дорослі, вважаючи, що дитина вже здатна сама себе забавити і не набридати їм.
•  Виникнення "дитячих" слів є процесом закономірним. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Причина тому - ще недостатня розвиненість м'язів артикуляційного апарату, що призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий варіант слова викликає розчулення, здивування, захоплення дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан чи викликати подібний у знайомих, родичів, вживають те слово й у своєму мовленні. Таким чином, у дитини з'являється спотворений зразок для наслідування і не виникає потреба в удосконаленні звуковимови. 
• Зчитуючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють їх і миттєво задовольняють потреби, що виникли. Необхідність докладання мовленнєвих зусиль не актуалізується. Перебуваючи тимчасово з іншими дорослими, дитина, крім безпорадності, зазнає емоційного дискомфорту (роздратування, плаксивість,
  пригнічення).
• Дорослі здійснюють переважно догляд за дитиною, а спілкуванню з нею не надають потрібного значення і часу. Голосові реакції дитини залишаються без уваги і без відповіді, стимул до їхньої активізації та розвитку відсутній. Дитина не має іншого шляху навчитися говорити, як тільки наслідувати мовлення дорослих. 

Хлопчику три роки, а він не розмовляє. Мама готує йому сніданок. Дитина каже:

-     Каша не солодка.

-     Синку, чому ти так довго мовчав?

-     Раніше все було в порядку.